[Sir Konrad Weller]

Доставляет...

Я вважав би, шо ти - білий день без дощу
Але сльози на твому обличчі
І сказав би тобі: "Не моя, не моя..."
Тільки ти не пускаєш мене.

Я вважав би, шо ти - тиха ніч без зірок,
Але ж сяють твої ясні очі
І сказав би тобі: "Ти лиш сон, тільки сон!"
Але ж ти не пускаєш мене.

Відпусти, я благаю - відпусти
Бо не можу далі йти я.
Відпусти, я благаю - відпусти
Я не хочу більше йти.

І вважав би, шо ти - пелюсток на весні,
Але ж ти не зів'янеш ніколи.
І сказав би тобі: "Ти моя, не моя"
Ла-ла-ла-лай, Ла-ла-ла-лай ла-лай

Відпусти, я благаю - відпусти
Бо не можу далі йти я.
Відпусти, я благаю - відпусти
Я не хочу більше йти.

@музыка: кулера и та, что в голове

@настроение: параллельное

@темы: смысл жизни на сегодня, гуманитарии и шоколад, это была мысль